Відповіді до тестів Валерій Островський Готуємося до зовнішнього незалежного оцінювання ІСТОРІЯ УКРАЇНИ: збірник тестових завдань з історії України. (ЗНО)

  Щороку у мене як і у нормальних людей день народження. Буває по-різному святкую, не святкую ( хоча моя дворідна сестра приїжджає без запрошення щороку, це можна вважати традицією). І я відчуваю, як я подорослішала. Раніше я ображалася, що мої думки ніхто не може читати і моїх бажань і вибаганок не виконують. На день народження я покладала надто багато сподівань, цей день вважала настільки незвичайним, що навіть погода мала бути просто ідеальною. Але цього року, я не усвідомлено почала цей день сприймати набагато приземленіше і, що ви думаєте - я почуваю себе справді щасливішою. Я не стала принцесою на один день, коли всі виконують мої примхи, але я була собою. Також думала, що це погано, коли нічого не вимагаєш від життя, коли ні на що не очікуєш. Але я помилялася, бо без надій і сподівань життя стає справжньою скринькою сюрпризів. І навіть щось дуже звичайне дивує мене, як малу дитину. Так, можете сперечатися, бо, хто така людина без надій. Кажуть, надія помирає останньою. Не вірте, не вірте в надії, вірте у те, що робить щасливими, у те, що справжнє, що не розчарує, що змушує жити, повертає до життя і робить його кращим. І з усіх трьох: віри, надії і любові обирайте останнє. Я не про кохання, хоча це також прекрасне почуття, я про оптимізм, про любов до світу і життя.
  Мені сьогодні побажали дуже багато всього. І знаєте що? Я вірю, що це здійсниться! Не сьогодні, не завтра але здійсниться. Розумієте я саме вірю, а це вже маже впевненість, але я ніколи вже не буду надіятись. Хоча... принаймні намагатимусь не очікувати від життя того, що залишається невідомим. Краще так здійсниться - чудово, а іншого варіанту нема, бо я й не надіялась. Таким чином я нічого не втрачатиму, не відчуватиму невдач, не почуватимусь лузером. Я лише отримуватиму від життя, те що воно дає і ділитимуся своєю любов*ю до цього світу!